На допомогу педагогу інклюзивного навчального закладу

***

Навчання дітей з особливими освітніми потребами

    Втілення в життя ідей інклюзії, зміна освітнього процесу відповідно до її принципів – завдання складне для педагогічного колективу Просянської ЗОШ І-ІІІ ступенів.  Інклюзивна освіта – педагогічна інновація, що знаходиться на стадії впровадження, а тому зустрічає немало труднощів.

     У 2018 - 2019 н.р  у 9 А класі Просянської ЗОШ І-ІІІ ступенів розпочала навчання дитина з особливими освітніми потребами (ООП). Педагогічні працівники намагаються не тільки ученицю «включити» в освітній процес, а й самим «включитися» у процес взаємодії з іншими, щоб співпрацювати в команді. Володіння інклюзивними компетентностями дозволить  вчителям прийняти нову систему цінностей, творчо реалізовувати нові технології навчання, здатність вирішувати проблему соціалізації дитини з ООП, володіти методами психолого-педагогічної діагностики, стабільно прагнути до високих результатів у своїй професійній діяльності, знати специфіку освітніх програм, володіти методиками і технологіями навчання дітей з ООП; ефективно взаємодіяти  як у самому закладі, так із оточуючим соціумом.

Рівень розвитку  дрібної моторики – один з показників

готовності дитини до шкільного життя

      Про особливу роль дрібної моторики мовленнєвому та інтелектуальному розвитку дітей знають усі. Від народження маляти батьки, а потім педагоги, придають значну увагу тренуванню пальчиків дитини.

      Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників готовності дитини до шкільного життя, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток – у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі.

    На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібною моторикою у дитини батьки дізнаються у період підготовки дитини до школи або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відставати від однолітків, не встигає за програмою. При цьому навантаження на дитину значно зростає, адже крім засвоєння нової  інформації, ще доводиться вчитися утримувати ручку в неслухняних пальцях. Але такі проблеми можна попередити, якщо вчасно виявити відставання у розвитку координації рухів і дрібної моторики у дитини. При правильно спланованій координаційній роботі можна виправити ситуацію ще у дошкільному віці.

Варто пам’ятати, що мовленнєві області у корі півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов’язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. Крім того, безпосередньо вплив на здатність дитини вчитися – що «розумниці» руки, то розумний малюк. Вся справа в головному мозку. А точніше в нервах, що відповідають за рухи пальців рук і мовлення. Дані центри розташовані дуже близько один до одного. Таким чином, розвиваючи дрібну моторику, ми тим самим стимулюємо відповідні відділи мозку, активізуємо і сусідні відділи,що відповідають за мовлення.

  Дитина пізнає світ передусім за допомогою органів чуття: розглядає його та прислухається до розмаїття звуків, досліджує на дотик, на смак, на запах. Взаємодія з оточенням неможлива без рухової діяльності дитини. Чим більше дитина  рухається, тим активніша її пізнавальна діяльність, тим повніший та інтенсивніший її розвиток.

 Смірнова В.О.,

                                                                               вчитель-логопед